Випускникам

Гарний день, прекрасний та прийшла пора

Відлітать лелекам з рідного двора.

Відлітать далеко, в незвіданий край,

Відлітати шляхом, що стелиться вдаль.

Легкий взмах крилами - вже й височина

І польоту тому вітер помага,

Сенце зігріває - шле йому тепло,

Щоб летіти легко птахові було.

Глянув він дожолу, там струмок біжить,

ніжним голосочком знизу дзюркотить:

"В добрий путь лелече! Щастя та добра!

Покидать нелегко отчого гнізда.

Будуть бурі, грози, шторми та сніга

Та надія завше в тобі щлб жила.

Лиш тоді ти щастя зазнаєш сповна,

коли всі нещастя ущент подола".

Дерева почули ту дивну розмову,

Сказали лелеці: "Повернешся знову?!

Повернешся знову в свою ти діброву,

До свого прекрасного милого дому.

Де батько й мати вміло, мов учителі

Учили літати тебе навесні:

Перший кроу ступити, перший змах крила,

Щоби ти пірхнув аж під небеса.

Ту науку, пташко, ніколи не забудь

У яку збиравбись незвіданну путь."

Крилами лелека весело змахнув -

Савсибі всім щиро!. Й увись помайнув.

Ви сьогодні теж, на шялху життя

Та дорога в вирій в кожного своя.

Гарний птах, завзятий, верне до гнізда

А тим, хто з школи вийде - вороття нема.

Тож пархайте сміло в вирії життя.

Та не забувайте, - хто ви й звідкілля.

Я бажаю того, що струмок бажав,

Щоби люд любив вас і завжди поважав.