Зошит-довідник з української мови для учнів 7 класу

ЗОШИТ-ДОВІДНИК

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ДЛЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ

Підготувала

Горбунова О.В.

МОУ “Школа № 103

міста Донецька”

Зміст

Дієслово. Морфологічний розбір дієслова………………………………………….

Вид: доконаний/недоконаний…..............................................................

Перехідність дієслова……………………………………………………………………………

Зворотність дієслова……………………………………………………………………………..

Час дієслова…………………………………………………………………………………………..

Дієвідміни………………………………………………………………………………………………

Спосіб (дійсний, умовний, наказовий)…………………………………………………

Синтаксична роль дієслова……………………………………………………………………

Безособові дієслова………………………………………………………………………………

НЕ з дієсловами……………………………………………………………………………………..

Дієприкметник. Морфологічний розбір……………………………………………….

Рід. Число. Відмінок. Вид: док.,

недок. дієприкметника…………...................................................................

Час дієприкметника………………………………………………………………………………

Активні/пасивні дієприкметники………………………………………………………….

Дієприкметниковий зворот………...............................................................

Синтаксична роль дієприкметника……………………………………………………….

НЕ з дієприкметником……………………………………………………………………………

Дієприслівник. Морфологічний розбір…………………………………………………

Вид: доконаний/недоконаний

дієприслівника……………………………………………………………………………………….

Дієприслівниковий зворот…………………………………………………………………….

НЕ з дієприслівником…………………………………………………………………………….

Зміст

Прислівник. Морфологічний розбір прислівника………………………………

Розряди: означальні/обставинні……………………………………………………....

Ступені порівняння прислівника………………………………………………………...

Первинні/вторинні присл…………………………………………………………………...

Синтаксична роль присл…………………………………………………………………….

Правопис присл……………………………………………………………………………………

Службові частини мови……………………………………………………………………….

Прийменник. Непохідні.Похідні………………………………………………………….

Прості. Складні. Складені прийм………………………………………………………...

Розряди прийм…………………………………………………………………………………….. Морфологічний розбір прийменника………………………………………………...

Правопис прийменника……………………………………………………………………….

Сполучник. Сурядні/підрядні……………………………………………………………….

Групи сполучників…………………………………………………………………………………

Морфологічний розбір сполучників…………………………………………………….

Правопис сполучників…………………………………………………………………………..

Частка. Формотворчі. Заперечні. Модальні…………………………………………

Види модальних часток……………………………………………………………………….

Правопис часток……………………………………………………………………………………

Морфологічний розбір частки………………………………………………………………

Вигук. Групи вигуків……………………………………………………………………………….

Вигуки в реченні……………………………………………………………………………………

ДІЄСЛОВО діяти (рос. глагол- глаголить)

Я сьогодні зроблю уроки.

Зроблю – дієслово, початкова форма ( п. ф. для дієслова – це інфінітив, неозначена форма дієсл. – що робити? що зробити?) зробити, доконаний вид, перехідне, майбутній час, 1 особа, однина, ІІ дієвідміна, дійсний спосіб, незворотне, присудок.

Собака з’їв яблуко.

З’їв - дієсл., п. ф. з’їсти, доконаний вид, перехідне, минулий час, чол. рід, однина, ІІ дієвідміна, дійсний спосіб, незворотне, присудок.

Сьогодні друзі зустрічаються біля школи.

Зустрічаються – дієсл., п.ф. зустрічатися, недоконаний вид, неперехідне, теперішній час, 3 особа, множина, І дієвідміна, дійсний спосіб, зворотне, присудок.

Морфологія

Самостійна повнозначна змінна частина мови

• Що робити?

Що зробити?

Що зробив?

Що буду робити?

2. Вид: доконаний,

недоконаний

3. Перехідне, неперехідне

4. Час: теперішній, минулий,

майбутній.

5. Особа (теперішній, майбутній

час)

6. Число (однина, множина)

7. Рід (минулий час)

8. Зворотне, незворотне

9. І; ІІ дієвідміни

10. Спосіб: дійсний, умовний,

наказовий

11. Синтаксична роль: присудок,

рідше інші члени речення

Означає

дію предмета

Дієслово

• Префіксальний спосіб

пролетіти, полетіти,

2. Суфіксальний спосіб

зима — зимувати

• Префіксально-суфіксальний спосіб

кинути — пере- кинутися 

7. Синтаксична роль дієслова:

підмет, Жити – значить піклуватися про

присудок, природу.

додаток, Нас просили не кричати.

означення, Жага знань і бажання поділитися

ними визначили життєве кредо

Григорія Сковороди.

обставина Семикласники дружно вийшли

садити дерева в міському парку.

ДІЄ ПРИКМЕТНИК (дієслово + прикметник; дія + ознака; рос. причастие)

Люблячий – той, який любить (рос. любящий – тот, который любит)

Люблячий чоловік підтримав жінку.

Люблячий – дієприкметник, початкова форма - люблячий, чол. рід, однина, Називний відм., активний, теп. час, недоконаний вид, означення.

В  зів'ялих  листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко).

Зів'ялих – дієприкм., п.ф. зів’ялий, множина, Місцевий відм.,

активний , минулий час, доконаний вид, означення.

Тиша оповила землю,   укриту   снігом.

Укриту - дієприкм., початкова форма —  укритий , пасивний , доконаного виду, однина, жіночий рід, знахідний відмінок; є частиною дієприкметникового зворота.

Морфологія

Особлива змінна форма дієслова

• Який? Яка? Яке? Які?

2. Має спільні ознаки з дієсловом

і прикметником.

3. Вид: доконаний,

недоконаний

4. Активний; пасивний

5. Число (однина, множина)

6. Час: теперішній, минулий,

7. Відмінок

8. Рід (в однині)

9. Синтаксична роль: означення,

рідше інші члени речення

Означає

ознаку

предмета

за дією

або станом

Дієприкметник

Сидячий

Сидяча

Сидяче

Сидячі

Пожовклий

Вимитий

Зав’язаний

Від дієслова : вид (доконаний/недоконаний, час (теперішній, минулий)

Від прикметника : запитання (який? яка? тощо), число, рід, відмінок, у реченні є означенням.

Детальніше про дієприкметник

Однина

1. Рід . Число

Сер. р.

Жін. р.

Чол. р.

Зав’язане

Зав’язана

Зав’язаний

Число - Множина

зав’язані, люблячі, засипані, підписані

2. Відмінок

Н.в. зів’яле листя

Р.в. зів’ялого листя

Д.в. зів’ялому листю

Зн.в. зів’яле листя

О.в. зів’ялим листям

М.в. на зів’ялому листі

Кл. в. зів’яле листя

3. Вид: Доконаний Недоконаний

Від доконаних дієслів:

Від недоконаних дієслів:

протоптати (що зробити – протоптаний (вже зроблений)

Стояти (що робити) – стоячий

4.

Час Вид

Активні

Сам предмет виконує дію

Теперішній

Пасивні

Минулий

Сяюче сонце.

-уч-, -юч-, -ач-, -яч-

Хтось виконує дію над предметом

-л-

Квітучий, палаючий, правлячий

-

Наказ підписаний директором

Потемнілий, зчорнілий

-ан-, -т-, -ен-

Обраний, здійснений, тертий

5. Дієприкметниковий зворот — це дієприкметник разом із залежними словами. У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням:

Одцвітають чорнобривці,  посаджені маминими руками.

Виділяємо комами дієприкметниковий зворот, якщо він стоїть після пояснюваного слова: Ще спить земля, засипана снігами.

! Порівняйте: Ще спить засипана снігами земля .

Каштани , розбуджені весною, нагадують свічки.

Розбуджені весною каштани нагадують свічки.

6. Синтаксична роль .

Означення – Під лежачий камінь вода не тече.

Складений іменний присудок - На полях трава не кошена.

7. Не з дієприкметником

Разом

Окремо

Невідправлений лист

Ніким не відправлений лист

Незав’язаний мішок

Недо будований, недо сіяний, недо співаний, недо торканий, недо метений

Не зав’язаний мною мішок

(не мною зав’язаний …

Висновок:

1. Коли при дієприкметнику є залежні слова : не оформлені досі документи, не підписана вчора заява

2. Коли є протиставлення : костюм не шитий, а в'язаний

3. Коли дієприкм. виступає в ролі присудка: Сад не посаджений.

ДІЄ ПРИСЛІВНИК

(Дієслово + прислівник;

рос. деепричастие)

Люблячи - полюбивши

(рос. любя - полюбив)

* Полюбивши дощ, я вже не боялася вимокнути.

Полюбивши – дієприслівник, означає додаткову дію, доконаний вид,

обставина способу дії (частина дієприслівникового звороту)

* На яблуні переливчасто заспівала іволга,  війнувши  яскравим пір'ям, перелетіла на друге дерево (М. Стельмах).

Війнувши  — дієприслівник, означає додаткову дію, доконаний вид.

обставина способу дії (частина дієприслівникового звороту).

Змінюючи —дієприсл.; недоконаного виду; означає додаткову дію, виступає в складі дієприслівникового звороту обставиною.

Намагаючись —дієприсл.; недоконаного виду; означає додаткову дію, у реченні виступає обставиною (разом із залежними словами).

Морфологія

Особлива незмінна форма дієслова

• Що роблячи? Що зробивши?

2. Має спільні ознаки з дієсловом

і прислівником.

3. Вид: доконаний,

недоконаний

4. Синтаксична роль: обставина

Означає

додаткову

дію , що

супроводить

головну,

виражену

дієсловом

Дієприслівник

Сидячи

Співаючи

Озираючись

Зав’язавши

Повернувшись

Прочитавши

Гріючи

Від дієслова : вид (доконаний/недоконаний)

Від прислівника : незмінюваність; залежність від дієслова, що виявляється у синтаксичній ролі обставини.

Детальніше про дієприслівник

1 . Творення дієприслівників недоконаного і доконаного виду

Вид

Діє-прислівника

Суфікси

недоконаний

Вид дієслова

-учи-, -ючи-

доконаний

-ачи-, -ячи-

недоконаний

Основа

(I дієвідміна)

теперішнього часу

Приклади

(II дієвідміна)

-ши-, -вши-

шукаю — шукаючи

доконаний

дзвоню — дзвонячи

інфінітива

прибігти — прибігши, подолати — подолавши

Зауважте!  Не треба плутати дієприслівники з дієприкметниками в називному відмінку множини. Дієприкметники мають закінчення - і , відповідають на питання  які?  У дієприслівникових суфіксах завжди пишеться   и : сяючі  (дієприкметник, множина)  вогні — сяючи вогнями  (дієприслівник).

2. Дієприслівниковий зворот

Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього слова:

Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радуючись (чому?) молодій своїй силі (В. Чемерис).  

Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот , який у реченні виконує роль обставини.

На письмі виділяється комами:  Іноді туман на озері розривається, одкриваючи

блідо-блакитну воду (Леся Українка).

Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (Головко).

3. Одиничний дієприслівник . Відокремлюються і одиничні дієприслівники (без залежних слів): Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.

Не відокремлюється одиничний дієприслівник та фразеологізм із дієприслівником, якщо вони стоять після присудка і відповідають на питання  як? :  Дівчата йшли співаючи.

На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.

Діти бігли не чуючи ніг.

  4. НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом, — окремо:  Не спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість).  Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без  не  не вживаються:

  нехтуючи, недочуваючи .

ПРИСЛІВНИК

рос. наречие

*Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні.

Завтра – прислівник, обставинний часу, обставина часу.

*Зорі яскравіше засяяли вгорі . Яскравіше  – прислівник, означальний, міри і ступеня, проста форма вищого ступеня порівняння, обставина.

Вгорі  – прислівник, обставинний, місця дії, обставина.

*Христина найбільше любила весняні вітряки.

Найбільше  - прислівник, якісно-означальний, виражає міру і ступінь вияву ознаки, проста форма найвищого ступеня порівняння, обставина міри й ступеня.

* Петро зробив вправу по-своєму.

По-своєму – присл., означальний, способу дії, обставина способу дії

Морфологія

Самостійна незмінна частина мови

• Як? Скільки? Наскільки?

Як багато? Якою мірою?

Яким способом? Де? Куди? Звідки?

Коли? Доки? Навіщо? Чому?

Через що?

2. Розряди: означальні;

обставинні

3. Ступені порівняння: вищий;

найвищий

4. Первинні/вторинні

5. Синтаксична роль: обставина,

рідше присудок, означення

Означає

ознаку дії

(злетіти раптом),

ознаку стану (дуже тихо),

ознаку

іншої ознаки

(надзвичайно

цікавий)

Прислівник

Тихо

Колись

Коли-небудь

По-англійськи

Тут, там, коли, де

Найбільш сміливо

Щосуботи

Віч-на-віч

На жаль, на щастя

Сам на сам

Детальніше про прислівник

1. Розряди: означальні / обставинні

Означальні

• якісно-означальні

(прислівники на -о, -е, які виражають якісну ознаку дії, відповідають на питання як?) : високо, наполегливо

• кількісно - означальні

(прислівники, які характеризують дію, стан чи ознаку

з боку кількості і міри вияву, відповідають на питання скільки? наскільки? як багато? якою мірою?):  занадто швидкий, надвоє, трохи,

• прислівники способу дії

  (вказують   на те, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на   питання як? яким способом? яким чином?): 

говорити по-англійськи, читати  напам’ять

Обставинні

• місця

(означають місце або напрямок дії, відповідають на питання де? куди? в якому напрямку?):  вгору, там, праворуч, вниз, здалека

• часу

(вказують на час дії, відповідають на питання коли? доки? відколи? з якого часу; до якого часу?):  вчора, завжди, віддавна, понині, зранку

• мети

(означають мету дії, відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?): напоказ, навмисне , наперекір,

• причини  (вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?):  

Спросоння, зопалу, згарячу, зозла, спересердя

2. Ступені порівняння прислівника :

Якісно- означальні  прислівники можуть мати  вищий   і  найвищий   ступені порівняння  (веселіше, найкраще, значно вище) :

Приклади

прислівник

Сміливо, складно, тепло, важливо, дорого

вищий ступінь

Проста форма

найвищий ступінь

Складена форма

сміливіше

складніше

більш сміливо

Найсміливіше

найбільш сміливо

Найскладніше

більш важливо

тепліше, дорожче

менш рішуче

найтепліше

Найбільш важливо

Найменш цікаво

3. Первинні/ вторинні прислівники

прислівники

первинні

приклади

вторинні

прислівники місця  ( там, тут, скрізь, куди, де, звідки,

по-людськи, хвилююче, дотепер, ледве-ледве, кудись

звідти, скрізь, всюди );

часу ( коли, доки, доти, тоді, поки, іноді, інколи, завжди,

тепер, потім );

причини ( тому, чому );

способу дії  ( якось, однак, ледве, так, як, усяк, однак ).

4. Синтаксична роль прислівника :

Обставина - Навкруги бриніла весна. Небо помітно посвітлішало.

Пісня лунала далеко. Він потягнувся спросоння.

Присудок - Тихо навкруги. У кімнаті тепло.

Означення - Пили каву по-турецьки.

5. Правопис прислівника :

Н  і  нн  у прислівниках

сумний  —  сумно; схвильований  —  схвильовано,

однотонний  —  однотонно; буденний — буденно; несказанний — несказанно.

Не  і  ні  з прислівниками

Нестямно, незворушно, незабаром, ненароком; недалеко (близько),

неголосно (тихо).

Не треба забувати уроків історії. Було вже не рано:

Це відбувалось не давно, а кілька днів тому.

ніскільки, ніколи, ніяк.

ні тепло ні холодно,

ні сюди ні туди

Дефіс у прислівниках

будь-коли, казна-де, хтозна-скільки;

ледь-ледь, пліч-о-пліч, коли-не-коли, часто-густо, більш-менш.

по-перше, по-нашому,

по-турецьки;

по-братньому,

по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-батьківськи

хто-небудь,

десь-таки, якось-то, куди-небудь, хтозна-як, як-небудь

будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього

далеко-далеко, де-не-де

хоч-не-хоч, як-не-як

Разом  пишуться прислівники:

віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще

безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, 

догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем,

надвоє, натроє

абикуди, абияк, аніскільки

Окремо пишуться прислівники:

без відома, без жалю, без кінця, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, за кордон, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту,

день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу; по двоє, по троє, по четверо

И та І в кінці прислівників

Завжди пишемо  и :

— після букв  г, к, х:   навкруги, навшпиньки, верхи;

— у кінці слів із префіксом  по- :  по-лисячи, по-німецьки.

  і  — після літер, що позначають м'які та пом'якшені звуки  (навесні, вгорі).

6 . РОЗРІЗНЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ОДНОЗВУЧНИХ З НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ

Усі  звели погляд  (куди?)  догори.  —  Туристи підійшли  (до чого?)  до гори Говерли. Гості добре говорили  (як?)  по-нашому  —  По (чийому?)  нашому парку прокладено бігову доріжку. Ми зустрічалися торік  (як?)  востаннє.  —  Сонце ще заглядало в  (яке?)  останнє вікно. На прогулянку друзі вирушили  (як?)  утрьох. —Шкільний музей розміщено у  (скількох?)  трьох кімнатах.

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

Частка

Прийменник

(частинка)

(при іменнику)

(предлог)

(частица)

Заспівала б

У Петра

Хай співають

В Одесі

Нехай заспівають

На столі

Під столом

Не заспіваю

За столом

Оце так співак

Тільки аматор

Біля школи

Нумо до праці

До школи

Після вечері

Заспівай-но

Аж притих

Згідно з наказом

Близько полудня

Чи заспіває?

Чого ж ти замовк?

Незважаючи на погоду

Через обставини

З-поміж дерев

Сполучник

(сполучає слова)

(союз)

Іван і Микола

Аліна й Олег

Літо та осінь

Ні жара, ні холод

Не рідко, а часто

Чи то дощ, чи то сніг

Знаю, що зможу

Перевірю, тому що сумніваюсь

Прочитаю, якщо захочу

ПРИЙМЕННИК

Прийменник — незмінна службова частина мови виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і в реченні.

Групи прийменників за походженням

Непохідні

Похідні (утворені від   інших частин мови)

Їх походження встановити не можливо:  у, в, на, до, над, з, із, за, біля, перед, при, під, від, до, для, без, над, між

Утворені:

а) з кількох прийменників:  з-під, з-над, понад, поперед;

б) з інших частин мови:

–   з іменників  (коло, край);

–  з прислівників  (навколо, близько, кругом).

Зверніть увагу!  Потрібно розрізняти похідні прийменники та форми повнозначних слів (з прийменниками та без), від яких вони походять. Орієнтуватися потрібно на значення:  Україна – чудовий  край  (іменник) –  Край  (прийменник+ ім. села) села

вилася річка. 

Навколо (прислівник) стояла тиша – Діти гралися  навколо  (прийменник)

галявини.

Групи прийменників за будовою

Прості

Складні

Непохідні, з однією кореневою основою:  між, зі, наді

Складені

Утворені з двох чи більше непохідних прийменників:  поміж, з-посеред, із-за

Утворені з повнозначних слів і прийменників:  під час, під кінець, незважаючи на, з огляду, поряд з

Розряди прийменників за значенням

№

1.

Розряд

Просторові

Прийменники

2.

Приклади

в (у),з, на, до, від, під, над, за, крізь, через, при, перед, поза, з-за, біля, обабіч, коло, по

Часові

3.

їхати  до  магазину, іти  по дорозі, лежати  на  столі, кинути  під  лаву

Причини

за, під час, перед, після, о (об), упродовж, через, до, напередодні, в (у)

4.

ніч  перед  Різдвом, прийти  за  годину, початок  об одинадцятій

через, від, з, завдяки, за, внаслідок, з нагоди, з приводу, у результаті, з огляду

Мети

не виконати  через хворобу, плакати  від горя, сміятися  з  радості

для, задля, заради, на, по, за, в ім’я, з метою

жити  заради  добра, подарувати  на  (довгу) пам’ять, іти  по  хліб

5.

Умови і допустовості

6.

Способу дії

7.

при, за, у разі, на випадок; всупереч, наперекір, незважаючи на

Кількісні

8.

завітати  при  нагоді, бігти  незважаючи на перешкоди

по, з, за, через, за допомогою

9.

Означальні

з, до, коло, близько

говорити  через  силу, сказати  по  правді

проїхати  зо  два кілометри, придбати  близько  десятка книг

Об’єктні

з, на, без, для, від

борошно  без  домішок, книга  для  вчителів, засіб  від  опіків

з, про, до, від, при, за

спостерігати  за  зірками (за об’єктом), забути  про печаль (про об’єкт)

Морфологічний розбір прийменника

* Поля  попід  небом прослались безкрайні. Попід  – прийменник, похідний, складний, просторові відношення, вжитий з орудним відмінком.

ПРИЙМЕННИК

СПОЛУЧНИК

Сполучником  називається службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту.

Сурядні

Підрядні

1. єднальні:

(з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)

1. причинові :  бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що

(поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)

і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й

Учитель читав, а діти слухали.

2. часові :  коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як

Учитель сказав, що треба слухати.

2. протиставні:

а, але, та (але), зате, проте, однак

3. умовні:  якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то

4. мети :  щоб, аби, для того щоб, з тим щоб

3. розділові:

або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то

5. допустові:  хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай

6. порівняльні :  як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито

7. з'ясувальні :   що, щоб, як

8. міри та ступеня :  аж, що аж, що й

9. наслідкові :   так що

Сурядні

(з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)

Підрядні

(поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)

Групи сполучників за будовою

Прості

Складні

і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч

(пишуться завжди разом)

Складені

якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов)

(пишуться завжди окремо)

тому що, дарма що, для того щоб, так що

Групи сполучників за вживанням

Одиничні

Повторювані

а, але, зате, проте, однак, бо, коли

Парні

(Караюсь, мучуся, але не каюсь ).

і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то

(Місяць... то виринав, то потопав).

хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й

(Як дбаєш, так і маєш).

Морфологічний розбір сполучника

* Чим  люди частіше черпають з криниці,  тим  краща  й  чистіша в криниці вода. Чим… тим  – сполучник, підрядний мети, простий, парний, сполучає частини складнопідрядного речення. Й  – сполучник, сурядний єднальний, простий, одиничний, сполучає однорідні члени речення.

! Розрізняй:

Сполучники

Самостійні частини мови з прийменниками або частками

1. Бійці замовкли, пластинку зняли,  проте (але)   пісня продовжувала звучати (О. Гончар).

1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав  про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський).

2. На гору доступитися нелегко,  зате (але)   з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але.

2. Ти знаєш  за те  люблю тебе, що думки маєш ти у високості.

3. Хай буде мир,  щоб   нам щодня учитися за партою (І. Нехода).

До займенника  те , вжитого з прийменником  про  або  за , можна поставити питання ( про що?)

3.  Що б  не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка).

4.  Якби  ви вчились так,  як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).

Займенник  що  логічно наголошений, а частка  б  може змінювати позицію в реченні. 

4.  Як би  ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко).

Прислівник  як  завжди виділяється наголосом, а частку  би  можна перенести в інше місце речення.

Правопис сполучників

Разом

Окремо

Через дефіс

адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо ; також слова: абощо, тощо.

а) сполучники з частками  б ,  би, ж, же :або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;

отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що

ЧАСТКА

Частка  — службова частини мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить засобом творення форм слів та похідних слів. Основне значення частки — видозміна значень окремих слів, цілих речень.

Групи часток за значенням і вживанням

Група

Роль у мовленні

1. Формотворчі

Приклади

утворюють форми дієслів:

2. Заперечні

передають заперечення

• умовного способу
• наказового способу

3. Модальні

би, б ( Пішов би дощ)

не, ні, ані

хай, нехай ( Хай зозулі віщують літа)

уживаються для

• оформлення запитання
• ствердження думки
• підсилення думки
• виділення окремих слів і підсилення їхнього значення
• вказівки на предмет, дію, місце
• вказівки на кількість
• спонукання до дії

чи, хіба, невже еге, атож, так, аякже як, та, що за, що то, навіть, тільки, хоч, хоча 6, лише, лишень, аж, же, таки, уже, собі от, це, то, ото, он, ген,

приблизно, майже, мало не, трохи не, чи не годі, бодай, -бо, -но, ну

Детальніше про модальні частки

6. видільні  —  тільки, лише (лиш,), хоча (хоч): Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив  (Леся Українка). Здобувати хоч синам, як не собі кращу долю в боротьбі  (І.Франко).

7. обмежувальні  —  майже, чи не, трохи не, мало не: Густа трава була мені майже по коліна  (Б.Грінченко). Цвинтар заріс черешником та зіллям трохи, не в пояс  (Марко Вовчок).

8. спонукальні  —  годі, ну, нумо, бодай, бо, но : Нумо до праці, брати!  (Б.Грінченко). 9. означальні  —  саме, якраз, точно, дійсно : А дочка саме хліб з печі виймає  (Б.Грінченко). Концерт почався точно о дев'ятій.

10. власне модальні,  що виражають упевненість, сумнів, припущення —  мабуть, навряд, нібито : На щуку хтось бумагу в суд подав, що нібито вона такеє виробляла ... (Л.Глібов).

1. питальні  —  чи, хіба, невже : Чи совам зборкати орла?  (М. Рильський). Невже задарма стільки сердець горіло до тебе найсвятішою любов'ю?  (І.Франко).

2. окличні  —  як, що за, що то за : Що то за сон був!  (О.Гончар). Як хотів би я враз обійняти всю красу молодої землі!  (Д. Міщенко).

3. вказівні  — ось, от, он, ген, це, оце, то, ото: Оце і вся моя кімната  (Тичина). Ось  липа кучерява розкинула намет  (Н. Забіла).

4. стверджувальні  —  так, еге, авжеж, атож: Так, я буду крізь сльози сміятись  (Леся Українка).

5. підсилювальні  —  же (ж), аж, адже, і, навіть, та й, таки: Плаче так гірко, аж здригається вся.  (А.Тесленко). Голос криниці  —  чого ж ти замовк? (Л. Костенко).

Морфологічний розбір частки

Слово –  то  дивовижний витвір людини. То  – частка, модальна, вказівна.

ВИГУК ЯК ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ

Вигук  — це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не є членом речення.

Групи вигуків

За походженням

непохідні (утворені з одного або кількох звуків)

За значенням

о! ого! ех! гм!

похідні (утворені від інших частин мови), вигукові фразеологізми

емоційні (передають почуття, емоції, переживання)

жах! отакої! прощавай! От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Боронь Боже!

Боже мій! еге!

волевиявлення (виражають спонукання до певної дії)

мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, вибачення тощо)

годі! геть! алло! марш!

Звуконасліду-вальні слова

привіт! бувайте! добридень! перепрошую! будь ласка!

окремий вид слів, що їх умовно зараховують до вигуків (відтворюють голоси істот і шуми)

ку-ку! ш-ш-ш! ха-ха-ха! Гав-гав! Кукаріку! дзень-дзень!

1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:

Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).

2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику:

Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)

3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:

Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені лани!(М. Рильський)

4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:

Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.

5. Вигуки  о, ой , що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:

О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови... (М. Чернявський)

6. Вигуки  о, ой  можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:

Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)

7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:

Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)